- іноземець
- [інозе/меиц']
-мц'а, ор. -мцеим, м. (на) -мцеив'і/-мц'у, мн. -мц'і, -мц'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
іноземець
Смотреть что такое "іноземець" в других словарях:
іноземець — мця, ч. Громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець … Український тлумачний словник
іноземець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
тлъковин — іноземець … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
гувернер — а, ч. Вихователь і домашній учитель дітей у буржуазних і дворянських родинах, перев. іноземець … Український тлумачний словник
іноземка — и, ж. Жін. до іноземець; чужоземка, чужинка … Український тлумачний словник
консульський — а, е. Прикм. до консул і консульство. •• Ко/нсульська екзеквату/ра дозвіл держави перебування на реалізацію консульських функцій. Ко/нсульська легаліза/ція встановлення і засвідчення справжності підписів на документах та актах і відповідності їх… … Український тлумачний словник
резидент — а, ч. 1) За часів середньовіччя – дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2) Іноземець, який постійно проживає у якій небудь державі; офіційне представництво країни за кордоном, крім того, представництво підприємства,… … Український тлумачний словник
форестьєр — а, ч., заст. Іноземець мандрівник в Італії … Український тлумачний словник
чужинець — нця, ч. 1) Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець. || Загарбник, ворог (у 2 знач.). 2) Чужа, нетутешня, захожа людина. || Людина, далека від кого небудь своїми поглядами, духом і т. ін … Український тлумачний словник
чужоземець — мця, ч. Людина родом із чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець … Український тлумачний словник
